ПРОЗІР, ЗОРУ,
Прозір, зору, м.
1) Отверстіе въ крышѣ для прохода дыма и пр. Шух. І. 110, 174.
2) Просвѣтъ, дыра между сложенными бревнами. Клади дрова щільніш, а то прозір великий. Волч. у.
3) Дурной глазъ, взглядъ, отъ котораго приключается болѣзнь, сглазъ. Мил. М. 36, 40.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 466.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРОЗІРНІСТЬ, НОСТИ, →← ПРОЗІМУВАТИ, МУ́Ю, ЄШ,